З 25 по 31 травня 2026 року проводиться Національний тиждень безбар'єрності. Мета Національного тижня безбар'єрності це привернення уваги суспільства до потреби створення доступного середовища та рівних можливостей для всіх громадян, підвищення обізнаності про рішення та реформи у контексті формування безбар'єрних просторів, сервісів та інформації, а також сприяння розвитку культури поваги та гідності. Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи кнопки виклику. Це про повагу,

Ми часто ігноруємо втому. Списуємо її на стрес, недосипання чи перевтому. Але іноді організм просто намагається сказати нам: «Зверни на мене увагу». Щитоподібна залоза — маленький орган, який впливає майже на все: на енергію, сон, настрій, вагу, серце, пам’ять і навіть емоційний стан. Коли вона працює зі збоями — змінюється якість життя. З’являється постійна втома, тривожність, слабкість, різкі зміни ваги, проблеми зі сном. І найважливіше — не ігнорувати ці сигнали. Сьогодні

Сьогодні ми одягаємо не просто сорочку. Ми одягаємо пам’ять. Силу. Коріння. У кожному орнаменті — історія поколінь. У кожній нитці — любов до своєї землі. До дому. До людей. До України. Особливо гостро це відчувається зараз — у час війни. Коли наші вишиванки їдуть на фронт разом із військовими. Коли їх одягають українці в різних куточках світу — щоб не втратити зв’язок із домом. Коли вони стають символом того, що нас неможливо зламати. Сьогодні багато родин розділені. Багато

Сьогодні турбота про ментальне здоров’я — така ж важлива, як і турбота про фізичне. Особливо в умовах війни, постійного стресу, втрат і тривоги, в яких живе Україна. Щороку в травні Україна та світ говорять про важливість підтримки психічного здоров’я, подолання стигми та нагадують: звертатися по допомогу — не соромно. Це відповідально. Це про турботу про себе. Саме тому в Україні стартувала комунікаційна хвиля «Ти як? Дізнавайся. Піклуйся. Звертайся» у межах Всеукраїнської п

У 1944 році радянська влада здійснила один із найстрашніших злочинів проти кримськотатарського народу — депортацію, яка стала актом геноциду. Сотні тисяч людей були насильно вивезені з рідного Криму. Їх позбавили дому, права говорити рідною мовою, права бути собою. Тисячі загинули в дорозі, від голоду, хвороб і нелюдських умов вигнання. Але ця історія — не лише про трагедію. Вона про народ, який вистояв. Попри десятиліття заборон і переслідувань, кримські татари зберегли свою

Ми дихаємо — і рідко про це думаємо. Поки не стає важко. Поки кожен вдих не починає даватися зусиллям. Поки звичайне «глибоко вдихнути» не стає викликом. Саме тоді поруч з’являються вони — пульмонологи. Лікарі, які щодня працюють там, де найважливіше — повітря. Там, де кожен подих має значення. Стрес, умови життя, інфекції — усе це впливає на наше дихання і здоров’я легень. І серед цих викликів є ті, хто не відступає. Хто лікує, підтримує, пояснює і допомагає знову відчути —

Сім’я — це не лише про спільний дім. Це про тих, хто в серці. Навіть якщо між вами — кілометри, кордони і війна. Сьогодні в Україні багато сімей розділені. Хтось — на фронті. Хтось — за кордоном. Хтось — чекає. Хтось… уже ніколи не обійме. Війна забрала багато. І серед найболючішого — можливість просто бути разом. Ми навчилися любити на відстані. Чекати в повідомленнях. Жити від дзвінка до дзвінка. Цінувати прості слова: «Я в порядку». Але навіть розділені — ми залишаємося сі

Є професії, які тримають цей світ тихо. Без гучних слів. Без зайвої уваги. Просто — щодня поруч. Медичні сестри — саме такі. У час, коли Україна живе у війні, ваша робота стала ще складнішою і ще важливішою. Ви там, де біль. Там, де страх. Там, де потрібні витримка і людяність водночас. Ви працюєте з тими, про кого не завжди говорять вголос — із пацієнтами із соціально значущими хворобами. Там, де потрібні не лише знання, а й терпіння, делікатність і велике серце. Ви підтриму

Ми любимо сонце. Воно про тепло, літо, життя. Але іноді — і про ризики, про які ми забуваємо. Меланома — один із найнебезпечніших видів раку шкіри. Вона може виглядати як звичайна родимка. І саме тому так важливо не ігнорувати зміни. Зверніть увагу, якщо родимка: • змінює форму або колір • росте • має нерівні краї • свербить або кровоточить Це не привід панікувати. А привід перевірити. Сьогодні медицина має всі можливості для ранньої діагностики. І саме вчасне звернення рятує

Сьогодні — про найрідніших. Про тих, чиє серце завжди поруч, навіть на відстані. Про мам. У час, коли Україна живе у війні, материнська любов відчувається особливо гостро. У тривожних дзвінках: «Ти як?» У коротких повідомленнях: «Я вдома». У молитвах, які не стихають ні на мить. Сьогодні є мами, які чекають. Мами, які проводжають. Мами, які втратили — і продовжують жити з болем, що не має слів. І є мами, які тримають. Родини. Дім. Себе. І весь світ своїх дітей — навіть тоді,