Вірусні гепатити В та С

Профілактика, діагностика та лікування вірусних гепатитів В та С

Алгоритм діагностики, лікування та моніторингу хронічного гепатиту C

Вірусний гепатит С

Гостра інфекція ВГC зазвичай має безсимптомний перебіг, тому її нечасто діагностують на ранніх етапах. Хронічний вірусний гепатит С у більшості хворих так само не має симптомів і може тривати десятки років, що призводить до серйозного ураження печінки.

Діагностика ВГС має кілька етапів.

1. Серологічний скринінг на антитіла до ВГC.

Виявлення антитіл (IgG, IgM) до ВГС може свідчити як про гостру чи хронічну стадію захворювання, так і про перенесений у минулому вірусний гепатит С. Адже близько 25% осіб, інфікованих ВГС, спонтанно позбавляються вірусу без будь-якого лікування, проте у більшості випадків антитіла у них лишатимуться довічно.

Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Якщо підтверджено наявність антитіл до ВГС, для визначення діагнозу необхідно перевірити наявність РНК ВГС або core-антигена ВГС. Це обстеження допомагає з’ясувати, чи наявна ВГС-інфекція у крові людини.

3. У разі підтвердження хронічної інфекції ВГC можна визначити генотип вірусу — це важливо для обрання схеми лікування. Проте завдяки існуванню пангенотипних схем визначення генотипу таке дослідження необов’язкове.

4. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

У випадках, коли ВГC стає хронічним, усім хворим рекомендовано лікування незалежно від стадії ураження печінки, наявності чи відсутності проявів захворювання. Що раніше почати лікування, то вищі шанси на повне одужання.

Для більшості хворих терапія передбачає прийом раз на добу однієї таблетки лікарського засобу. Зазвичай лікування триває 12 тижнів, проте може розтягнутися до 24 тижнів, якщо у хворого наявні серйозні порушення печінки (виражений фіброз або цироз).

Сьогодні є безпечні та ефективні лікарські засоби — препарати прямої противірусної дії, що дають змогу вилікувати близько 95% хворих. Сучасні препарати майже не спричиняють побічних реакцій, а ті, що виникають, здебільшого слабкі чи помірні (втома, головний біль, нудота тощо).

Впровадження нових лікарських засобів значно спрощує діагностику вірусного гепатиту С. Так, завдяки використанню пангенотипних препаратів (які підходять для лікування всіх генотипів вірусу) відсутня потреба робити недешеве обстеження та визначати генотип вірусу. Оскільки нові ліки майже не мають побічних ефектів, також значно спрощується моніторинг лікування. Якщо хворий не має вираженого фіброзу або цирозу печінки, йому достатньо приймати ліки протягом трьох місяців без додаткових обстежень за цей час і необхідно лише оцінити ефективність лікування через 12 або 24 тижні після його завершення.

Нині у світі зареєстровано вісім схем препаратів прямої противірусної дії.

В Україні ефективні лікарські засоби для лікування від вірусного гепатиту C закуповують коштом державного бюджету.

Важливо зазначити, що для лікування можна використовувати лише препарати, зареєстровані в Україні, тому слід уникати прийому лікарських засобів, які неофіційно можуть ввозити до країни та нелегально продавати через інтернет. Склад таких засобів невідомий, тож хворий може не тільки не вилікуватися, а й сформувати у себе нечутливість до ефективних препаратів.

Алгоритм діагностики, лікування та моніторингу хронічного гепатиту В

Вірусний гепатит В

Діагностика ВГВ має кілька етапів.

1. Визначення поверхневого антигена гепатиту B — HBsAg. Наявність HBsAg свідчить про гострий або хронічний гепатит, носійство вірусу. Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Додаткові обстеження, зокрема: визначення anti-HB, HBcAg, IgM anti-HBc, anti-HBc, HBeAg, anti-HBe, ДНК ВГВ, вірусу гепатиту дельта тощо. Такі обстеження призначає та інтерпретує лише лікар.

3. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

Скринінг на ВГB рекомендовано для таких категорій населення:

чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;
секс-працівники;
особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним шляхом;
особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;
особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;
медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування, наприклад інвазійних, та/або контакт із біологічними рідинами, що можуть містити зразки вірусу (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайних ситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чи потрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГB);
особи, які мають клінічні ознаки ВГB (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома, підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження);
люди, які живуть з ВІЛ;
особи, які перебували в установах виконання покарань;
особи, які мали/мають статевого партнера/побутові контакти (проживали чи проживають спільно) з особою, інфікованою ВГВ.

Рішення про початок терапії приймає лікар щодо кожного пацієнта індивідуально, з урахуванням результатів його обстежень. Частині хворих, що мають хронічний вірусний гепатит В, наразі може бути не показане лікування, проте всі пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря і вчасно проходити необхідні обстеження, щоб оперативно почати лікування за потреби.

Лікування від хронічного вірусного гепатиту B передбачає щоденний прийом противірусних лікарських засобів.

Оскільки від ВГB неможливо повністю вилікувати (на відміну від ВГC), терапія зазвичай триває все життя. Вчасний початок і регулярний прийом призначених лікарем медикаментів, що пригнічують і стримують розвиток вірусу, запобігає таким серйозним захворюванням печінки, як цироз та гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК).

Рішення щодо призначення конкретного лікарського засобу приймає лікар.

Гепатит B — інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом гепатиту B (HBV) та уражує печінку.

Вірус гепатиту B впливає на функції печінки, відтворюючись в її клітинах, які називаються гепатоцитами. Гепатит B буває гострим (самообмеженим) чи хронічним (довготривалим). Хворі із самообмеженою інфекцію позбавляються її за тижні чи місяці.

Гепатит С — це інфекційне захворювання, яке спричинює вірус гепатиту С (HCV) і уражає в основному печінку людей. Інфекція часто перебігає безсимптомно, але хронічна інфекція призводить до утворення фіброзу в печінці й в кінцевому результаті до цирозу, чи раку печінки (гепатокарциноми).

В Дніпропетровській області діє програма лікування вірусних гепатитів В та С за державні кошти, тобто абсолютно безкоштовно. Щоб потрапити в таку програму необхідно зібрати мінімальний необхідний пакет лабораторних та інструментальних досліджень, отримати направлення від сімейного лікаря на консультацію до лікаря-інфекціоніста і записатися на прийом за телефоном 098-344-61-12.

КП "Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб"ДОР

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО)